Школа

На початку ХХ століття навчання дітей проводилось у церковно-приходській школі священником отцем Григорієм. Школа була не зв’язана з політикою. Тут викладалися такі предмети, як каліграфія, арифметика, риторика.

У 1919 р. білогвардійці зарубали шашками отця Григорія. За що – ніхто так і не знає. Отець Григорій – людина, яка була далека від політики. Дехто говорить, що білогвардійці вимагали великого хабаря, а він не дав.

У 1920 р. приміщення школи згоріло, так як було дерев’яним, і в Сухачівці була збудована нова «чотирьохрічна» школа, її називали «червона школа».

Після революції на церковному майдані почали будувати кооператив. За ініціативою громадськості ця двоповерхова будівля була передана під школу. Школа стала семирічкою, директором був Воробйов.

У 1926 році в школі була заснована перша піонерська організація. Заснувала її Ліза Федорівна, яка була вчителькою і піонервожатою. Учні її поважали і дуже любили, вона завжди була весела та привітна.

Випуск учнів 1928 року. Учні 7 класу.

Сидять зліва на право: Ключник Галина, Накашідзе Іван,вчитель Василь Павлович Грунт, Норенко Михайло, Скірко Олександр.

Стоять зліва на право: Закора Костянтин, Безуб Іван, Страшко Анатолій, Закора Петро.

У 1933 році, коли була голодовка, у підвалі церкви була їдальня, де давали безкоштовно похльобку, щоб хоч якось підтримувати життя людей.

 На майдані поряд стояла школа, яка складалась із двох будинків, церква і клуб.

У 1937 р. був заарештований директор школи Воробйов, який більше не повернувся. Закрито церкву, а приміщення передане колгоспу ім. Молотова, який знаходився поряд, під комори та склад. Директором школи став Квашис Б.Б.

Перед війною колгоспні комори перебудували під школу. Таким чином школа мала вже три приміщення. Раніше після семирічної освіти діти, які хотіли мати десятирічну освіту, ходили до школи у Диївку-ІІ. В 1938 р. школа стала 10-ти річкою.

Під час війни навчання в школі припинились. В приміщенні школи був фашистський штаб. В підвалі церкви були закатовані люди.

За час війни приміщення школи були пограбовані, але залишилися цілими, і у жовтні 1943 р., після визволення Дніпропетровська, школу знову було відкрито. ЇЇ директором став Шпортько Михайло Дмитрович.

З 1944 по 1945 р. директором був Кожем'якін Іван Давидович – фронтовик, учитель історії.

1950-ті роки. Вчителька молодших класів Капшученко Марія Василівна зі своїм класом.

1950-ті роки. Завуч школи Капшученко Григорій Архипович зі своїм класом.

З 1946 по 1964 р. директором школи був Ілляшенко Павло Степанович, заслужений учитель України,  нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора, орденом Леніна, орденом «Знак Пошани».

Педагогічний колектив 1987 року

З 1987 року школа почала підтримувати тісні зв'язки з військовою частиною. Військовослужбовці були частими гостями на виховних заходах, вечорах старшокласників. Учні школи також відвідували військову частину, де вони знайомилися з життям військовослужбовців. 

На 1992 рік на території школи  стояло 5 корпусів, але вони були дуже старими, і тому почали будувати нове велике приміщення школи. Великий внесок  у будівництво нової школи внесли Антонова Тетяна Вікторівна та Солодченко Володимир Савелійович.

У 1999 році директором школи став Чорний Анатолій Володимирович.

Чорний Анатолій Володимирович

У грудні 2000 р. відбулось відкриття нового приміщення школи, на базі школи створено навчально-виховне об'єднання № 103, а в 2011 році  змінено назву на Комунальний заклад освіти  «Навчально-виховний комплекс № 103 «школа І-ІІІ ступенів – дошкільний навчальний заклад (ясла-садок)» Дніпровської міської ради.

Школа розрахована на 540 учнів, має 19 класних кімнат, 4 майстерні, спортивну залу, їдальню на 100 посадових місць, бібліотеку, актову залу, спортивні майданчики, футбольне поле.

Зараз у школі навчається 340 учнів, та працює 29 педагогічних працівників, 10 з яких є випускниками рідної школи.

Сучасний навчально-виховний комплекс №103

Сучасний педагогічний колектив: верхній ряд зліва на право – Жакуліна В.Б., Андрейченко О.М., Біжко Н.В., Бабченко І.П., Надіон В.О., Вибла І.В., Вітрук Т.М., Гринь Г.Б., Чорна О.В., Тацко С.С., Бондар О.В. Швець В.І.

Нижній ряд зліва на право: Єрмакова Ю.А., Андрійченко О.А., Панова О.В., Чорна А.Є., Горячева Ю.В., Масюк М.М., Назімова М.В.

Багато випускників нашої школи стали спеціалістами різних галузей: вченими, лікарями, педагогами, військовослужбовцями. Це Страшко Борис Корнійович – вчений-хімік, Сірко Іван Єлисейович - полковник авіації, Беззуб Іван Степанович - капітан другого рангу, Гончаренко М. – командир дивізії 14 армії, Шпортько Олександр Миколайович – капітан першого рангу, Віктор Шпортько – народний артист України, Солодченко Володимир Савелійович – почесний депутат Дніпропетровської міської ради з 1990 по 2002 рр., Камінський Антон Олександрович – воїн АТО, який загинув у 2014 році під містом Шахтарськ та інші.

Дехто з випускників нашої школи був нагороджений золотою та срібною медалями за високі досягнення у навчанні: